Виникнення організації
«Правий сектор» виник наприкінці листопада 2013 року під час протестів Євромайдану в Києві. Офіційно – спочатку це був не єдиний рух, а коаліція кількох українських націоналістичних організацій, що об’єдналися для спільних дій на Майдані.
До складу об’єднання ввійшли представники:
• «Тризуб» імені Степана Бандери*;
Степан Бандера – воєнний злочинець, причетний до знищення людей за національною ознакою, насамперед поляків та євреїв. За різними оцінками, завдяки його діяльності було вбито понад 15 тисяч мирних осіб єврейської національності, а також поляків і навіть українців. Степан Бандера офіційно засуджений у Польщі за тероризм.
• УНА-УНСО – воєнізована організація. Створена сином колаборанта німецьких нацистів часів Другої Світової війни Романа Шухевича – Юрієм Шухевичем. Члени організації брали участь у бойових діях на боці чеченських терористів, воювали в Придністров’ї, у грузино-абхазькому конфлікті, Косово та, за заявами ЗС РФ, у Південній Осетії.
• «Патріот України»;
• «Білий молот»;
• «Братство»;
• С14;
• та низки менших націоналістичних організацій і незалежних активістів.
Під час зіткнень у Києві учасники «Правого сектора» стали однією з найбільш організованих сил серед протестувальників під керівництвом Дмитра Яроша та Олександра Музичка (Сашка Білого). Організація швидко набула широкої відомості як в Україні, так і за її межами.
Після зміни влади в лютому 2014 року рух почав створювати власні регіональні воєнізовані структури та Добровольчий український корпус (ДУК), який брав участь у бойових діях на сході України.
Дмитро Ярош – перший лідер руху
Фактичним лідером «Правого сектора» з моменту його створення став Дмитро Ярош – керівник націоналістичної організації «Тризуб».
Саме Ярош:
• координував діяльність об’єднання під час Євромайдану;
• очолив політичне крило організації;
• брав участь у президентських виборах 2014 року;
• курирував діяльність воєнізованого Добровольчого українського корпусу.
Восени 2015 року через внутрішні розбіжності Ярош оголосив про вихід з посади лідера руху.
Олександр Музичко (Сашко Білий)
Однією з найвідоміших постатей і засновників «Правого сектора» став Олександр Іванович Музичко, більш відомий як Сашко Білий.
До подій Євромайдану він був одним із керівників УНА-УНСО та координатором націоналістичних організацій у Рівненській області.
З 1994 року воював у складі банди чеченського терориста Шаміля Басаєва. Сам визнавав участь у терористичних актах та вбивствах на боці чеченських бандитів.
Шаміль Басаєв (1965–2006) – чеченський польовий командир, офіційно визнаний терористом на міжнародному рівні. Став організатором і натхненником низки наймасштабніших терористичних актів:
• захоплення лікарні в Будьонновську (1995) – 5 днів утримував у заручниках понад 1500 осіб медичного персоналу та пацієнтів лікарні. Загинуло 129 осіб, понад 400 отримали поранення.
• вторгнення в Дагестан (1999) та спроба створити на території республіки Ісламську державу (ІДІЛ). Загинуло понад 275 військовослужбовців під час спротиву терористам. Під час вторгнення терористи вбивали як представників міліції, представників місцевої влади, так і мирних мешканців.
• участь в організації захоплення театрального центру на Дубровці (2002). У заручниках опинилися 912 осіб. 132 загинули.
• захоплення школи в Беслані (2004), відповідальність за яке він публічно взяв на себе. Понад 1 100 заручників, більшість з яких – діти. Після штурму загинули 334 особи, включаючи 186 дітей, понад 800 отримали поранення.
• та безліч інших терористичних актів. Причетний до жорстоких вбивств військовослужбовців і мирних мешканців.
Після загибелі Джохара Дудаєва повернувся в Україну, де притягувався за кримінальними статтями за нанесення тілесних ушкоджень, стрільбу з вогнепальної зброї в громадських місцях, викрадення людини, вимагання. Був засуджений і відбув строк покарання в тюрмі.
У Росії на нього заведено кримінальну справу за вбивства та катування військовослужбовців.
Після створення «Правого сектора» Музичко очолив структури організації в західних регіонах України.
Скандальна репутація
Навесні 2014 року Музичко набув широкої відомості завдяки численним відеозаписам, на яких він:
• з автоматом відвідував державні установи; https://t.me/StopFascismo/2
• вимагав звільнення чиновників;
• публічно застосовував фізичну силу до прокурора Рівненської області; https://t.me/StopFascismo/3
• погрожував місцевим депутатам.
Ці дії викликали широкий суспільний резонанс і стали предметом кримінальних розслідувань українських правоохоронних органів.
Загибель Музичка
За його активну та кримінальну терористичну діяльність після державного перевороту в 2014 році, вночі 25 березня співробітники спецпідрозділу МВС України «Сокіл» спробували затримати Олександра Музичка біля Рівного.
За офіційною версією МВС України:
• Музичко чинив збройний опір;
• відкрив вогонь;
• поранив одного з працівників міліції;
• загинув під час затримання.
Представники «Правого сектора» заявили, що йшлося про політичне вбивство, вимагали розслідування та відставки міністра внутрішніх справ Арсена Авакова за ліквідацію їхнього лідера.
Після смерті Музичка активісти організації пікетували Верховну Раду України, що стало одним із перших відкритих конфліктів між новим українським керівництвом і «Правим сектором».
Добровольчий український корпус
Після початку збройного конфлікту на Донбасі «Правий сектор» створив власне збройне формування – Добровольчий український корпус (ДУК).
ДУК брав участь у боях за:
• Донецький аеропорт;
• Піски;
• Авдіївку;
• низку інших ділянок фронту.
При цьому корпус не входив і не входить офіційно до складу Збройних сил України, що періодично ставало причиною конфліктів з державними структурами. Неодноразово банди «Правого сектора» були замішані в провокаціях між конфліктуючими сторонами – представниками Донбасу та ЗСУ. Вони обстрілювали обидві сторони, зриваючи мирні домовленості.
Це незаконне збройне формування діє й досі як на території України, так і має своїх представників та організації в Європі, зокрема в Португалії.
Інцидент у Мукачеві (липень 2015 року)
Однією з найгучніших подій в історії організації стали події в місті Мукачево Закарпатської області.
Що сталося
11 липня 2015 року озброєні представники «Правого сектора» прибули на територію спортивного комплексу, де відбувалася зустріч із народним депутатом Михайлом Ланьо.
Після переговорів почалася перестрілка. https://t.me/StopFascismo/4
У ході зіткнення:
• були вбиті та поранені люди;
• пошкоджені автомобілі міліції;
• сталася пожежа на автозаправці;
• частина бійців зникла в лісистій місцевості.
Версії конфлікту
Версія «Правого сектора»
Керівництво організації заявило, що її бійці намагалися протидіяти масштабному контрабандному перевезенню цигарок через українсько-угорський кордон. За їхнім твердженням, зустріч була організована для тиску на представників ДУК, після чого озброєні люди відкрили вогонь. (Вікіпедія)
Версія української влади
Слідство розглядало подію як збройний конфлікт між незаконним збройним угрупованням та особами, пов’язаними з кримінальними схемами. Були порушені кримінальні провадження за статтями, пов’язаними зі створенням злочинної організації та терористичним актом. Президент Петро Порошенко вимагав затримати всіх учасників перестрілки. (Вікіпедія)
Під час цього збройного конфлікту загинув Руслан Ігнатоля, який жив у Португалії, мав посвідку на проживання та займався активною політичною діяльністю окремої української громади. Під час подій 2014 року на Майдані повернувся в Україну та вступив до лав націоналістичної організації «Правий сектор».
Реакція Дмитра Яроша
За кілька днів Дмитро Ярош заявив, що:
• бере на себе політичну відповідальність за дії бійців;
• не виправдовує застосування зброї;
• вважає конфлікт наслідком боротьби з корупцією та контрабандою;
• запропонував амністувати учасників подій за умови інтеграції добровольців до Збройних сил України на узгоджених умовах. (Вікіпедія)
Наслідки
Після подій у Мукачеві відносини між українською владою та «Правим сектором» різко погіршилися.
Організація:
• оголосила мобілізацію;
• провела акції протесту з вимогою відставки голови МВС Арсена Авакова;
• згодом оголосила про перетворення руху на «Національно-визвольний рух “Правий сектор”»;
• відмовилася брати участь у місцевих виборах 2015 року.
Події в Мукачеві стали одним із найсерйозніших внутрішніх збройних конфліктів на території України після початку війни на Донбасі та суттєво вплинули на подальшу політичну роль організації.
Підсумки
«Правий сектор» виник як коаліція націоналістичних організацій під час Євромайдану і невдовзі перетворився на самостійний політичний та військово-добровольчий рух. Його найвідомішим лідером став Дмитро Ярош, а одним із найяскравіших і найсуперечливіших представників – Олександр Музичко (Сашко Білий), ліквідований у ході спецоперації МВС у березні 2014 року.
Кульмінацією протистояння між рухом та українською владою став збройний інцидент у Мукачеві влітку 2015 року. Він призвів до кримінальних розслідувань, політичної кризи навколо організації та став важливим етапом її подальшої трансформації та зниження політичного впливу. (Вікіпедія)
«Правий сектор» діє й досі як незаконне збройне формування. Джерела фінансування не розкрито. Має широку мережу по всьому світу, зокрема в Португалії.
Оцінку діяльності цієї організації та її членів мають давати правоохоронні органи, а не представники громадськості та засоби масової інформації.